Вот уже полночь, где он Авель?
И смотрела Ева грустными очами,
«Каин, ты не видел брата своего?»
Ей не отвечал он, совестью гонимый,
Каин покидает бедный свой очаг.
Как он хмур и бледен, совестью судимый,
Мать его с постели, словно тень встает
«Авель!» - восклицает Ева безутешно,
«Авель!» - гулко вторит тишина полей
Ангел верно знает с огненным мечом,
Пусть он преградит мне,
Но с молящим взглядом
Я спрошу о милом Пастыре моем
«Авель со стадами здесь не проходил?»
Плачь, о, Ева громко,
Там, где под утесом, выросли кусты
Он уснул на веки, это смерть свершилась!
Плыл туман и ветер мчался над полями,
Чтоб убийцу брата, кровью запятнать
И встречало солнце грустными лучами
Первою над сыном плачущую мать!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
