Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Утешит, не утешит... незнаю, но вдруг не слыхал, может к месту будет... расскажу притчу о Макарии Великом: Как-то он спросил Бога о своей Божественной полноте, а Бог ему и говорит: "В Александрии живёт сапожник, и его Полнота куда как больше твоей".
Любопытно стало... и пошёл Макарий в Александрию сапожника искать. Нашёл его на самой бедной улице, когда он самые драные подошвы тачал,и спрашивает у него: Как же ты живёшь?
А сапожник отвечает: Одну треть заработанного отдаю нищим, вторую треть отдаю церкви, а на третью... кое как питаюсь, молюсь и знаю... что все вокруг меня спасуться, а мне, грешному, гореть в гиене огненной.
Так что, как говорил один святой: "Держи ум в аду, и не теряй надежды".
Будь Здрав!
Дудка Надежда
2011-02-21 08:23:01
Удивительное сочетание красоты и искренности. Храни Вас Господь.Благословений.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
